Рубрика: Media & Journalism & Public Policy

«Альфа-самець» чи «фраєр»? || Про комунікацію в Золотому

Є певна людина, яка хамить іншим, щоб самоствердитися в такий спосіб. Це – її психологія, притаманна перехідному віку й процесам соціалізації в ньому. Чи розмовляє президент у такій манері в приватному спілкуванні, ми не знаємо, і нам це, у принципі, байдуже. Є людина, яка віддає наказ – коли вона може це робити згідно законодавства. Певні визначені законом повноваження можуть давати їй право на однобічну комунікацію в певних обставинах. Проте коли посадовець спілкується у хамський спосіб під час виконання обов’язків, та ще й на камери, це вже – складова суспільних, а не лише приватних, відносин. І суспільству вже є до цього справа.

Нащо знадобилися журналісти? || Пресмарафон

Якщо Зеленський говорив «на камери», «працював на глядача», а не на робочий процес із журналістами, навіщо було витрачати сотні тисяч гривень на підтримку прибутковості нового комерційного фуд-простору? Якщо можна було просто й далі записувати сценарні «інтерв’юшки» з Бокланом чи відео з тесли й продовжувати спілкуватися з українцями в коучевій манері – в однобічному, авторитарному порядку? Може, журналістів запросили, щоб вони поставили запитання? Але ж усі ці запитання вже були відомі президенту, за основними темами – очевидні, бо основні з них іще напередодні поставили мітингарі, опоненти, користувачі соцмереж. Через що виникло запекле бажання почути ці питання ще й від представників ЗМІ?

Офіс президента VS ньюз-рум || Пресмарафон

У чому так розходиться сценарне, сценічне, емоційне мислення у минулому актора, шоумена й телепродюсера, а тепер – президента та його команди з журналістським? Чому – така різниця потреб і низький ККД марафону за змістом відповідей? Розбіжність – у всьому, чим відрізняється функціонування продакшену від активності мас-медійного видання. У суміжному просторі, в одних і тих самих каналах – різні підходи, можливості та інструменти для роботи з аудиторією. Різні задачі. Різні права і обов’язки, різне законодавство. Різні площини соціального впливу, різний досвід.

Емоція? Не факт! || Пресмарафон

Емоція – це завжди хиткий грунт для журналістики. Бо журналістика – це про факти. Нема документованого соціально значущого факту з вуст президента – нема основи журналістського повідомлення. Емоції без фактів провокують журналістів на безкінечні інтерпретації, які, практично, є фантазуванням на тему, не містять у собі сенсів, які корелюють із реальністю й не є відповіддю на запит суспільства на отримання перевіреної, фактологічної соціальної інформації. Якщо раніше в журналістиці казали: «Хто володіє інформацією, той володіє світом», зараз можна сказати: «Просто не давай фактів, і володітимеш світом». Крім того, в політиці та соціальній комунікації професійна акторська емоційність легко може бути засобом маніпуляції.

A Hard Day’s Night по-президентськи: коефіцієнт корисної дії || Пресмарафон

Публічний образ, із яким Зеленський вийшов з цього марафону із язиком на плечі – «парєнь, який хоче щось зробити для країни». Принаймні, середньостатистичний глядач ТБ, виборець Зеленського, винесе для себе щось таке. Ну і, звісно, окрім хвилі обговорень у соцмережах, президентський офіс отримає безліч згадувань у ЗМІ, інтенсифікується в медійному просторі – матиме свої улюблені «охоплення». KPI? Так, цілком зрозумілі KPI! А що винесе з усього цього журналіст? Редактор? Випусковий?

Чи може український журналіст довіряти інформації від посадовців?

Наразі дилема, тема для обговорення в суспільстві – не те, що в Україні такі «незграбні журналісти, що навіть перевірити не можуть», а те, хто саме є журналістами, а хто – ні, і під виглядом журналіста займається незрозуміло чим, компроментуючи інституцію. Ще одна тема – якість трансляції інформації в соцмережах: або за журналістськими стандартами, або з порушенням цих стандартів. І ще одна тема для обговорення – низька відповідальність українського посадовця, який припустився
розповсюдження неперевірених, дезінформуючих даних.

Найкращий подаруночок || Навіщо журналісти неформально зустрічалися з Зеленським

Народ у обговореннях цієї зустрічі, представленої в соцмережах чи не як «ганебна», чомусь зачепився за формат off the record. Саме це стало для людей приводом поображатися, що журналісти не розповіли на загал, про що розмовляли з новим президентом України. Так, ніби ці та інші головреди, редактори, кореспонденти не спілкуються з депутатами та чиновниками в кулуарах Ради, Кабміну, мерій, інших установ. І ніби не обговорюють щось off the record до чи після брифінгів та прес-конференцій. А просто ось повсякчас, навіть у мами вдома на кухні, тримають диктофон увімкненим.